Відділ інтенсивної нефрології виконує наукову роботу по обґрунтуванню вибору методу діалізної ниркової замісної терапії у пацієнтів кардіохірургічного профілю з гострим пошкодженням нирок або хронічною хворобою нирок.

У 2016 було встановлено, що порушення функції нирок у періопераційному періоді спостерігається у половини кардіохірургічних пацієнтів. У третини пацієнтів порушення функції нирок спостерігається вже на доопераційному етапі.

Встановлено, що порушення функції нирок та момент його розвитку по відношенню до кардіохірургічного оперативного втручання не є факторами ризику смерті кардіохірургічних пацієнтів. Факторами ризику, асоційованими з госпітальною летальністю кардіохірургічних пацієнтів як з порушенням функції нирок, так і у пацієнтів з нормальною нирковою функцією є СПОН, сепсис, необхідність застосування адреналіну та норадреналіну

Не спостерігається статистично достовірної різниці у тривалості післяопераційного періоду кардіохірургічних пацієнтів з або без порушення функція нирок. Низька частота відновлення функції нирок протягом післяопераційного періоду свідчить про те, що 11-денний післяопераційний період недостатній для відновлення порушеної функції нирок.

У 2017 році було встановлено, що запропонований новий алгоритм визначення показань для ДНЗТ кардіохірургічних пацієнтів з порушенням функції нирок, який є більш ліберальним з точку зору добового діурезу і більш консервативним з точки зору азотемії, порівняно з найбільш поширеним підходом до визначення показань до діалізу продемонстрував статистично не достовірне зростання госпітальної летальності (55,6% та 35,8%, відповідно, р=0,243) кардіохірургічних пацієнтів з порушенням функції нирок при тій самій частоті застосування ДНЗТ (2,1% та 1,7%, відповідно, р=0,56).

Зв’язок між рівнем діурезу на момент початку ДНЗТ та госпітальною летальністю кардіохірургічних пацієнтів з порушенням функції нирок вимагає подальшого вивчення з комплексним підходом до оцінки рівня гідратації, волемії та насосної функції серця таких пацієнтів, які безпосередньо впливають як на рівень діурезу так і на смертність серед таких пацієнтів.

Застосування комплексного підходу до визначення показань до ДНЗТ кардіохірургічних пацієнтів, який базується на ретельній оцінці показників гомеостазу, що можуть бути скореговані методами діалізу та оцінці балансу користі і потенційної шкоди є оптимальним з точки зору вартості лікування та результатів лікування.