Рекомендації спеціалізованої вченої ради Д26.565.01  для пошукувачів, рецензентів та опонентів щодо оформлення дисертаційних робіт і авторефератів

А. Дисертаційні роботи

 1. ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ

Згідно   постанови КМ № 567 від 24 липня 2013 “Про порядок присудження наукових ступенів та присвоєння  вченого звання старшого наукового співробітника” дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук необхідно оформлювати відповідно до Державного стандарту України. Таким стандартом є ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”.

Назва дисертації повинна  відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (завдання), вказувати на мету дисертаційного дослідження і його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати  невеликий (4-6 слів) підзаголовок. У назві не  використовувати   термінологію псевдонаукового характеру.  “Дослідження питання…”, “Дослідження деяких шляхів…”, “Деякі питання…”, “Матеріали до вивчення…”, “До питання…” і т. ін.

До опублікованих праць, які відображають основні наукові результати дисертації,  належать:

монографії;

статті у наукових, зокрема електронних, фахових виданнях України;

статті у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму дисертації.

При написанні дисертації здобувач повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Використовуючи в дисертації ідеї або розробки, що належать  також і співавторам, разом з якими були написані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації. У разі використання запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її   повторного захисту.

Дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора/кандидата медичних наук подають у вигляді спеціально підготованого рукопису   в  твердому переплетенні.

Авторський аркуш (40000 друкованих знаків) – це ~ 20 сторінок тексту 14 шрифтом через 1,5 інтервали.

Дисертація  на здобуття наукового ступеня доктора наук

повинна мати обсяг основного тексту 11-13 авторських аркушів, оформлених відповідно до державного стандарту;

може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії; повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати, які розв’язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб’єктом авторського права; може бути подана до захисту за однією або двома спеціальностями однієї галузі науки і повинна відповідати вимогам до дисертацій за кожною спеціальністю.

Інформація про отримані результати у кандидатській дисертації здобувача наукового ступеня доктора наук може бути наведена лише в оглядовій частині докторської дисертації.

Докторська дисертація може бути подана до спеціалізованої вченої ради для проведення захисту не раніше ніж через п’ять років після здобуття особою наукового ступеня кандидата наук.

Допускається за рішенням МОН подання до спеціалізованої вченої ради докторської дисертації раніше п’ятирічного строку після здобуття наукового ступеня кандидата наук у разі вагомого особистого внеску здобувача у забезпечення розвитку відповідної галузі науки. Підтвердженням вагомого особистого внеску здобувача у забезпечення розвитку галузі науки, з якої підготовано дисертацію, може бути: наявність патенту на винахід або диплома на наукове відкриття; висновок вищого навчального закладу або наукової установи, які є провідними з напряму, якому присвячено дисертацію; відзначення державними нагородами (преміями) України або інших держав.

Науковий ступінь доктора наук в галузі медичних  наук може бути присуджений здобувачу, який  має науковий ступінь кандидата  медичних наук.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук

повинна мати обсяг основного тексту 4,5-7 авторських аркушів, оформлених відповідно до державного стандарту.

Кандидатська дисертація може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії; повинна містити нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, які розв’язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для  науки; подається до захисту лише за однією спеціальністю.

2. СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація повинна містити:

* титульний аркуш,

* зміст,

* перелік умовних позначень (при необхідності),

* вступ,

* основну частину,

* висновки,

* список використаних джерел,

* додатки (при необхідності).

2.1 Титульний аркуш дисертації (форма 5)

# Титульний аркуш дисертації містить:найменування наукової організації або вищого навчального закладу, де виконана дисертація;

# прізвище, ім’я, по батькові автора; індекс УДК; назву дисертації;

*  шифр і найменування спеціальності; науковий ступінь, на який

претендує здобувач; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по

батькові наукового керівника і (або) консультанта; місто і рік.

*   На титульному аркуші дисертації обов’язково зазначається “На правах

рукопису” та гриф обмеження розповсюдження відомостей (за необхідності).

2.2  Зміст

Зміст подають на початку дисертації. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, зокрема вступу, висновків до розділів, загальних  висновків, додатків, списку використаної літератури та ін.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів
(за необхідності)*

Якщо в дисертації вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий в дисертації у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальну розшифровку.

Якщо в дисертації спеціальні терміни, скорочення, символи,  позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

2.3 Вступ

Розкриває сутність і стан наукової проблеми (завдання) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки   теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі подають загальну характеристику дисертації в рекомендованій нижче послідовності.

2.4 Актуальність теми

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми (наукової задачі) слід стисло аргументувати  доцільність виконання даного дослідження для розвитку відповідної галузі науки, особливо на користь України.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми або наукового завдання.

2.5 Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Коротко викладають зв’язок вибраного напрямку досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами та програмами.

Обов’язково зазначають номери державної реєстрації науково-дослідних робіт, базових для підготовки та подання дисертаційної роботи, а також роль автора у виконанні цих науково-дослідних робіт.

2.6 Мета і задачі дослідження

Формулюють мету роботи і задачі в імперативній формі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.  В меті узагальнюють розв’язання наукової або науково-прикладної проблеми(для докторських) чи завдання(для кандидатських). В задачах конкретизують  об’єм досліджуваних  параметрів.  Бажано викладати задачі дотримуючись логічної послідовності.  Не слід формулювати мету як “Дослідження…”, Вивчення…”, тому що ці слова вказують на засіб  досягнення мети, а не на саму мету.

2.7 Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

2.8 Предмет дослідження міститься в межах об’єкта.

Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження.  Предмет дослідження визначає тему дисертаційної роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

2.9  Методи дослідження

Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

2.10 Наукова новизна отриманих результатів

Містить  нові наукові результати (рішення), отримані  здобувачем особисто. Ступінь новизни оцінювати як: вперше встановлено, удосконалено,  розроблено, обґрунтовано,  дістало подальший розвиток).

Кожне наукове положення чітко формулюють,  зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої  при цьому новизни.  Наприклад: уперше встановлено…   Дістало подальшого розвитку…

До новизни не можна включати опис нових прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді способів, пристроїв, методик, схем, алгоритмів і т. ін.

2.11  Практичне значення отриманих результатів

В дисертації, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в дисертації, що має прикладне значення, – відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання. (Наприклад: Доведена доцільність….,  обґрунтовано призначення… запропоновано методику …. Розроблено алгоритм….) Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання. Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.

2.12  Особистий внесок здобувача

У випадку використання в дисертації ідей або розробок, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов’язковим зазначенням конкретного особистого внеску в ці праці або  розробки.

2.13  Апробація результатів дисертації

Вказується, на яких наукових з’їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднено результати досліджень, що включені до дисертації. Всі  доповіді і тези мають бути підкріплені ксерокопіями програм і збірників опублікованих матеріалів

2.14  Публікації

Вказують, у скількох монографіях, статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані результати дисертації.

3.  ОСНОВНА ЧАСТИНА

Основна частина дисертації складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

В розділах основної частини подають:

# огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень;

# виклад загальної методики і основних методів досліджень;

# експериментальну частину і методику досліджень;

# відомості про проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

# аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури  здобувач окреслює основні результати  наукових робіт, які мають безпосереднє відношення до теми дисертаційної роботи. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, здобувач повинен назвати ті питання, що залишились не вирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини дисертації.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямку досліджень, наводять методи вирішення задач і їх порівняльну оцінку,  формують  дизайн дослідження.

В наступних розділах з вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у вивчення проблеми. Здобувач повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обгрунтувати  потребу додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

3.1  Висновки

Висновки складає стисла інформація про підсумки виконаної роботи. Вони починаються з формулювання наукового завдання або проблеми, за вирішення якої дисертант претендує на присудження наукового ступеня. Сформульоване наукове завдання або проблема  тісно пов’язується з назвою дисертації, метою роботи і основними науковими положеннями, які захищаються. “У дисертації  наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання (або   наукової проблеми), що виявляється в… “. Далі треба вказати, яким саме  є наукове завдання або проблема, як вона вирішена і для чого в кінцевому  розумінні (прикладному плані) вона призначена

Викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в дисертації, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (завдання), її значення для науки і практики.  Наприклад: У дисертаційній роботі наведено  теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичного завдання (проблеми) – ….

Після формулювання вирішеного наукового завдання або проблеми у висновках викладають головні наукові і практичні результати роботи.

У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої в дисертації наукової проблеми (завдання), їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв’язаннями.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обгрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

Кожен науковий і прикладний висновок роботи треба формулювати чітко і конкретно (однозначно). Формулювання віддзеркалює суть і новизну зробленого.  Прикладні (практичні) висновки повинні містити принцип або основу використання того чи іншого результату.

3.2 Список використаних джерел

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 „Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”, ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 „Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання”, ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском язьіке. Общие требования и правила”.

3.3 Додатки

За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття дисертації:

*  *- проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

*  *- таблиці допоміжних цифрових даних;

*  *- протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту.

Б. АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Загальні вимоги до автореферату

Написання автореферату – заключний етап виконання дисертаційної роботи перед поданням її до захисту. Призначення автореферату – широке ознайомлення наукових працівників з методикою дослідження, фактичними результатами і основними висновками дисертації. Автореферат друкують державною мовою. Публікація автореферату дає змогу одержати до дня захисту відзиви від спеціалістів даної галузі. Автореферат має досить грунтовно розкривати зміст дисертації, в ньому не повинно бути надмірних подробиць, а також інформації, якої нема в дисертації.

2. Структура автореферату

Структурно автореферат складається із загальної характеристики роботи, основної частини, висновків, списку опублікованих автором праць за темою дисертації і анотацій українською, російською та англійською мовами.

Загальна характеристика роботи, що подається в авторефераті, має відповідати наведеним у вступі до дисертації її кваліфікаційним ознакам. Заголовки рубрик не треба виділяти в окремі рядки, достатньо вирізнити їх жирним шрифтом або курсивом і розмістити в підбір із текстом. Крім того, вказують структуру дисертації, наявність вступу, певної кількості розділів, додатків, повний обсяг дисертації в сторінках, а також обсяг, що займають ілюстрації, таблиці, додатки (із зазначенням їх кількості), список використаних джерел літератури (із зазначенням кількості найменувань латиницею та кирилицею).

В основному розділі стисло викладається сутність дисертації відповідно до її основної частини. Цей розділ повинен дати повне і переконливе уявлення про виконану роботу. У цій частині автореферату важливо показати, як були отримані результати, продемонструвати хід дослідження, викласти сутність використаних методів.

Висновки (формулюють так само як в дисертації).

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації подають відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назви праць і прізвищ  усіх співавторів, уточнюючи внесок здобувача у виконання  кожної друкованої роботи.  Опубліковані праці, котрі розкривають основні положення дисертації, включають до списку в такому порядку: монографії, брошури, статті у наукових фахових виданнях, авторські свідоцтва, патенти, препринти, статті, депоновані й анотовані у наукових журналах, тези доповідей тощо.

3. Анотації

На останніх сторінках автореферату розміщують анотації українською, російською та англійською мовами. На вибір здобувача анотація англійською або російською мовою повинна бути розгорнутою, обсягом 2 сторінки машинописного тексту (до п’яти тисяч друкованих знаків), інформацією про зміст І результати дисертаційної роботи, а дві інші –

обсягом до 0,5 сторінки машинописного тексту (до 1200 друкованих знаків) – ідентичного змісту інформація про основні ідеї та висновки дисертації.

Анотації складаються за формою, яка має такий зміст:

* прізвище та ініціали здобувача;

* назва дисертації вид дисертації (рукопис, монографія) і науковий ступінь;

* спеціальність (шифр і назва);

* установа, де відбудеться захист;

* місто, рік;

* основні ідеї, результати та висновки дисертації.

Викладення матеріалу в анотації повинно бути стислим і точним без складних граматичних зворотів. Необхідно  використовувати стандартизовану термінологію, уникати маловідомих   термінів і символів.

Після кожної анотації наводять ключові слова відповідною мовою. Ключовим словом називається слово або стійке словосполучення із тексту анотації, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Загальна кількість ключових  слів повинна бути не меншою трьох і не більшою десяти. Ключові слова подають у називному відмінку, друкують в рядок, через кому.

4. Оформлення автореферату

За обсягом автореферат (без обкладинки і анотацій) не може бути меншим 1,3 авторських аркуша і перевищувати 1,9 авторських аркуша для докторської і, відповідно, 0,7 та 0,9 авторських аркуша для кандидатської дисертації при друкуванні через 1,5 інтервали з

розміщенням до 40 рядків на сторінці.

На лицьовій стороні обкладинки автореферату подаються: назва організації, спеціалізована вчена рада якої прийняла дисертацію до захисту; індекс УДК; прізвище, ім’я, по батькові здобувача; назва дисертації; шифр і найменування спеціальності за переліком спеціальностей наукових працівників; підзаголовок “Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) (галузь наук)”; місто, рік. (Форма 6).

На зворотній стороні обкладинки автореферату вказується організація, в якій виконане дисертаційне дослідження; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника і (або) консультанта, його місце роботи й посада; наукові ступені, вчені звання,місця роботи та посади, прізвища та ініціали офіційних опонентів; дата і час проведення захисту, шифр  спеціалізованої вченої ради та адреса організації, при якій її створено; бібліотека, в якій можна ознайомитися з дисертацією; дата розсилання автореферату; підпис вченого секретаря спеціалізованої вченої ради (форма 7).

Автореферат не має титульного аркуша.

Номери сторінок проставляються в центрі верхнього берега сторінки.

Нумерація починається з цифри 1 на першій сторінці, де міститься загальна характеристика роботи.

Структурні частини автореферату не нумерують, їх назви друкують великими літерами симетрично тексту.

5. Видання автореферату

Автореферат дисертації виготовляють друкарським способом і видають у вигляді брошури тиражем 100 примірників. Формат видання 145х215 мм (формат паперу і частка аркуша 60х90/16) з друкуванням тексту на обох сторонах аркуша. На авторефераті повинні бути вказані вихідні дані друкарні або іншої установи, де друкувався автореферат, згідно з державним стандартом. Відповідальність за наявність вихідних даних та за обов’язкове розсилання авторефератів несе спеціалізована вчена рада.